Загиблі герої Чернігівщини: Ткаченко Сергій. Барланицький Вадим. Варчак Олексій

 26 липня 2023 року близько 100 людей живим коридором та навколішки провели в останню путь Сергія Ткаченка. Він загинув на Сході 22 липня. Під час останнього завдання, згадують товариші, Сергій вивів 45 своїх побратимів з оточення, але сам потрапив під мінометний обстріл.

"Це був важкий бій. В цьому бою майор Сергій Ткаченко врятував 45 бійців Державної прикордонної служби. Як би не він, ці бійці не вийшли б з оточення. Він взяв командування та вивів цих бійців, таким чином він їх врятував, але віддав найцінніше — життя. Сергій був хорошим офіцером, надійним побратимом та вірним другом. Де був Сергій, там була впевненість, що все буде добре, що ми успішно виконаємо бойове завдання", — розповів військовослужбовець Віталій Марків.

Сергію Ткаченку був 41 рік. Він народився у Чернігові. У 2014 році вступив до Національної гвардії України. Служив у батальйоні імені генерала Кульчицького. "Спочатку були добровольці з Майдану. Ми потрапили в частину 3066. Всі, хто прийшли, всі були «заряджені». Сергій міг генерала послати, але хлопців ні. Останній раз, ця ротація, яка була — не було чим воювати, і Сергій вивів 45 людей. Вийшов на дорогу, і якраз прилетіла міна", — каже військовослужбовець Євген Мокрий.

Чернігівка Раїса Федорова знає Сергія з дитинства. Жінка розповідає, він був єдиним сином. У нього залишилася дружина та дві доньки. "Він єдиний син, вона його так любила. Вона для нього жила. З перших днів пішов воювати. Він дуже великий патріот був, я таких не зустрічала".

Антоніна навчалася разом із Сергієм в Національному університеті “Чернігівський колегіум”. "Я згадую свій перший день в університеті, коли прийшла подавати заяву. Ми подавали її якраз разом із Сергієм. Він кращий із нас. Він завжди був позитивним, активним. Патріот навіть не з великої літери, а коли всі літери великі. Він підтримав Майдан, він з 2014 року пішов захищати нашу Батьківщину", — розповіла Антоніна.

Сержант Вадим Барланицький народився 18 листопада 1988 року в селі Наумівка на Корюківщині. Навчався в школі у рідному селі протягом 1995-2006 років. Здобув середню освіту. Потім навчався в Чернігові. Зі строкової військової служби був демобілізований у 2009 році.

У 2014 та у 2017 роках знову проходив службу у лавах ЗСУ. Після цього активно займався волонтерською діяльністю, допомагав побратимам на передовій.

У перший день повномасштабної війни перебував у складі одного з підрозділів військової частини А1815. Був нагороджений почесною відзнакою командувача ОУВ "Запоріжжя".

20 липня 2023 року чоловік загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.

Вдома у нього залишилися мати, брат, сестра і син.

Попрощалися та поховали воїна в рідному селі.

Сержант Олексій Варчак народився 18 червня 1976 року. Навчався у Курінській загальноосвітній школі. Здобув професію водія-кранівника в Ічнянському професійно-технічному училищі. Працював водієм на різних підприємствах. Останніми роками – на місцевому приватному підприємстві "УКРАГРОТРАНС".

У липні 2022 року Олексій долучився до лав ЗСУ. Служив парамедиком у складі одного з підрозділів військової частини А4699.Під час виконання бойового завдання отримав тяжке мінно-вибухове поранення.

Помер 22 липня 2023 року у Запорізькій обласній лікарні.

У військового залишилися дружина та діти.

Попрощалися та поховали Олексія на місцевому кладовищі у Бахмачі.