Загиблі герої Чернігівщини: Буленок Олег. Науменко Ярослав. Сідун Іван

Солдат Олег Буленок народився 22 вересня 1995 року у Чернігові. Закінчив 11 класів місцевої середньої загальноосвітньої школи №7, а після неї вивчився на тесляра. Проходив строкову військову службу у підрозділах ЗСУ, потім працював у супермаркеті. Після подій 24 лютого 2022 року долучився до оборонців України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4438 на посаді стрільця-санітара. Загинув 16 липня 2023 року під час боїв на Донеччині. Попрощалися з бійцем в Чернігові у Катерининській церкві. Поховали його на кладовищі "Яцево".

Молодший сержант Ярослав Науменко народився 1 квітня 1998 року в місті Чортків Тернопільської області. У 2003 році переїхав у село Стодоли Ніжинського району, де і проживав. У 2013 році, після закінчення Стодольської школи, вступив до Ніжинського професійного ліцею побуту та сервісу. У 2018 році опанував професію "монтажник санітарно-технічних систем" та "електрогазозварник". У тому ж році почав працювати за фахом.

Протягом 2018-2019 років проходив строкову військову службу, а у травні 2022 року добровільно пішов до ЗСУ. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А1008. 1 грудня 2022 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України його нагородили нагрудним знаком "Сталевий Хрест" із присвоєнням звання "сержант". Загинув боєць 15 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Попрощалися з ним у Ніжині, а поховали у селі Стодоли.

Солдат Іван Сідун помер 15 липня 2023 року в Харківському військовому шпиталі. Виконуючи бойове завдання на Луганщині, боєць отримав важкі поранення. Рівно через місяць йому мало виповнитися 28 років.
Іван народився в селі Зняцьово Закарпатської області. Закінчив місцеву школу. Після цього відразу пішов працювати. Зустрів своє кохання. Згодом пара переїхала на батьківщину дівчини – у місто Ніжин Чернігівської області. У 2016-му одружилися, через рік у пари народився син.
Під час повномасштабного російського вторгнення, у квітні 2023 року, чоловік був мобілізований до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Службу ніс у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді.

«Був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином і братом», – зазначили у громаді. Поховали захисника на Алеї Слави у Ніжині.
В Івана залишилися дружина Аліна, син Максим, рідні та друзі.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).