Загиблі герої Чернігівщини: Чудівський Сергій. Гордієнко Олександр. Любич Віктор. Невжинський Павло

Молодший сержант Сергій Чудівський загинув 4 червня 2023 року під час виконання бойового завдання біля села Білогорівка на Донеччині. 21 червня бійцю мало виповнитися 26 років.

Сергій народився у селищі Березна Чернігівської області. Навчався у місцевій школі. У 2017 році закінчив Чернігівський кооперативний фаховий коледж, де вчився на технологічному відділенні. Працював кондитером. У вільний час займався спортом, зокрема, грав у футбол за команду рідного селища.

З перших днів повномасштабного російського вторгнення Сергій захищав рідну країну в одній із бригад Національної гвардії України. Був розвідником.

«Ми разом виросли. Сергій був найкращим гравцем Березнянської футбольної команди. Був доброзичливим, сильним, працьовитим, мужнім, життєрадісним і щирим. Дуже любив футбол, реслінг. Говорив, відчував, що після проходження строкової служби доведеться знову брати до рук зброю. Тому пішов на війну добровільно та сміливо виконував завдання у найгарячіших точках з самого початку війни», – розповів кращий друг загиблого Владислав.

«Сергій назавжди залишиться в нашій пам’яті енергійною, доброю та чуйною людиною. Вічна шана Герою!» – зазначили у Чернігівському коледжі.

Поховали захисника у рідному селищі. Вдома на Сергія чекали батьки та молодша сестра.

Старший солдат Олександр Гордієнко народився 11 серпня 1990 року в селі Козляничі на Корюківщині. Проживав у селі Вишневе Чернігівського району.

Після початку повномасштабної війни долучився до лав ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4712 на посаді гранатометника.

Загинув 6 липня 2023 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.

Вдома залишилися дружина та двоє дітей.

Попрощалися та поховали військового у Чернігові на кладовищі "Яцево".

Рядовий Віктор Любич народився 28 червня 1977 року у Бахмачі. Закінчив місцеву школу № 6, далі — навчання на водія в автошколі. Тривалий час працював водієм у Бахмацькій сільгосптехніці, пізніше працював охоронцем у Києві.

У березні 2022 року долучився до лав ЗС України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді номера обслуги протитанкового взводу.

Загинув 8 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Попрощалися та поховали військового у Бахмачі.

Солдат Павло Невжинський народився 27 червня 1989 року. Дитинство провів на хуторі Вершини Корюківського району. До дев'ятого класу навчався в селі Низківка, подальші два роки навчання провів в селі Попільня на Корюківщині. Після закінчення школи у 2007 році вступив до Сновського ПТУ, де здобув освіту за спеціальністю "маляр-тинькар".

З 2016 року проживав у селі Верхолісся Корюківського району, з 2019 року працював опалювачем в Олександрівському будинку культури.

Після повномасштабного ворожого вторгнення перебував у складі одного з підрозділів військової частини А4773.

Загинув чоловік 9 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.

Попрощалися та поховали військового на хуторі Вершини.

Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Невжинського Павла Олеговича – солдата, нагороджено медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).

На честь загиблого героя у рідному селі було відкрито меморіальну дошку.