Загиблі герої Чернігівщини: Койнаш Іван. Куліненко Вячеслав. Ситник Андрій

КОЙНАШ Іван Іванович

Народився 7 липня 1982 року в с. Гурбинці Срібнянського району Чернігівської області.

Після закінчення Гурбинської школи вступив до Роменського індустріального технікуму, де здобув професію економіста.

У 2002 році був призваний на строкову військову службу.

З вересня 2014 року по вересень 2015 рік проходив службу по мобілізації, був безпосереднім учасником антитерористичної операції на сході України. Спочатку проходив підготовку на Яворівському полігоні, а потім його частина воювала за Зайцеве Донецької області. Вибираючись із оточення під Дебальцевим, був контужений.

Повернувшись додому займався будівельними справами.

Після повномасштабного ворожого вторгнення, 6 березня 2022 року пішов до Київського військ­комату і записався добровольцем на фронт.

Відстоював рубежі рідної України на Донеччині разом зі своїми бойовими побратимами, з якими воював ще 2015 року.

Службу ніс у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького, на посаді командира міномета мінометної батареї механізованого батальйону.

9 листопада 2022 року загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Андріївка, Донецької області.

Похований 13 листопада 2022 року в с. Гурбинці Прилуцького району

Чернігівської області.

Указом Президента України від 7 квітня 2023 року №200/2023 молодший сер­жант Іван Іванович Койнаш нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

КУЛІНЕНКО Вячеслав Олексійович

Народився 11 липня 1983 року в с. Іванківці Срібнянського району Чернігівської області.

До п’ятого класу навчався в Іванківській школі, а потім разом з родиною переїхав у с. Дейманівку.

Навчався в Дігтярівському професійно-технічному училищі, закінчивши курси водіїв.

Працював у сільгосппідприємстві «Обрій», згодом у місті Чернігові.

Після повномасштабного ворожого вторгнення пішов на військову  службу до лав Збройних сил України.

У військовій частині А2167, на посаді стрільця-снайпера мотопіхотного батальйону разом з побратимами віддано боронив Батьківщину від окупантів.

2 червня 2023 року під час виконання бойового завдання, біля населеного пункту Володимирівка Донецької області потрапив під ворожий артилерійський обстріл, отримав смертельні травми.

Похований 7 червня 2023 року в селі Дейманівка Прилуцького району Чернігівської області, поряд із могилою матері.

Ситник Андрій Геннадійович

 Народився  Ситник Андрій Геннадійович 21 червня 1986 року в м.Прилуки. Закінчив школу  у с.Мазки Прилуцького району. Строкову службу проходив у танкових військах у селищі Десна. Після служби працював на підприємстві в місті Києві. Зрозумівши, що його покликанням та улюбленим заняттям є робота з землею, повернувся додому допомагати батькам у веденні фермерського господарства та розвитку сімейного бізнесу.  Андрій був дуже доброю, чуйною та справедливою людиною.  На початку повномасштабного вторгнення без вагань та зі словами: «Хто, як не я? А як я буду дивитись своїм дітям у вічі?» Андрій Ситник став на захист Батьківщини. 

Мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, стрілець-санітар 2-го механізованого відділення, 3-го механізованого взводу, 1-ї механізованої  роти 3-го, механізованого батальйону  військової частини А4053 неподалік населеного пункту Лиман Перший Дворічанського району Харківської області 12 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника, отримавши поранення несумісні з життям,  молодший сержант Андрій Геннадійович Ситник загинув. Герою  назавжди 37.

У глибокій скорботі залишились батьки Андрія мама Валентина Миколаївна, батько Геннадій Васильович, син  Вова, рідні, друзі, побратими.

Поховали Героя на місцевому сільському кладовищі в с.Мазки Прилуцького району Чернігівської області.