Загиблі герої Чернігівщини: Антихович Андрій. Новожен Костянтин. Селютін Владислав

 АНТИХОВИЧ АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Андрій Антихович народився 21 травня 1996 року в місті Бахмачі. Закінчив Бахмацьку гімназію. Одночасно тренувався у ДЮСШ на відділенні футболу. Захищав честь Бахмаччини на обласних і Всеукраїнських змаганнях. Потім – навчання у Харківському військовому університеті   ім. Кожедуба.

 26 лютого 2022 року льотчик 299 бригади тактичної авіації ім. генерал-лейтенанта  Василя Нікіфорова капітан Андрій Антихович на літаку Су-25 здійснював бойовий виліт в Херсонському напрямку для зупинення ворожих сил, що намагались за всяку ціну форсувати Дніпро задля подальшого наступу на Миколаїв та Одесу.

   Андрій виявив колони техніки та живої сили противника та завдав по них успішного вогневого ураження, чим зупинив просування ворога. На жаль, виконуючи бойове завдання, наш штурмовик був збитий засобами ППО орків. Підступний ворог зміг влучити у літак, але не зміг зламати рішучість та сміливість українського льотчика в його бажанні боронити Українську Землю.

   До останньої секунди свого життя капітан Антихович мужньо виконував бойове завдання. А в останню мить, коли постало рішення - катапультуватися чи знищити проклятих окупантів – не вагаючись направив підбитий літак в бік колони ворожої техніки.

Тіло Андрія знайшли й поховали місцеві жителі на території одного з сіл в тимчасово окупованій частині Херсонської області. Два роки родина намагалась перевезти загиблого Андрія Антиховича додому. В грудні 2023 року тіло повернули на підконтрольну Україні територію.

   За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Андрій Антихович був посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

   У Героя залишилися мама та сестра.

На Донеччині загинув уродженець Крижополя Костянтин Новожен. 20-річний захисник загинув, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункта Красногорівка Донецької області, від вогнепальних поранень, отриманих внаслідок обстрілу ворога.

Новожен Костянтин Дмитрович народився 30 жовтня 2001 року у смт. Крижопіль. Закінчив Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Новожен Костянтин Дмитрович, був лейтенантом, командиром 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А 4004. Боронячи рідну землю, виконуючи бойове завдання героїчно загинув в районі населеного пункт Красногорівка Донецької області від вогнепальних поранень, отриманих від обстрілу ворога, 

Як згадували на церемонії прощання, Костя був хоробрим і мужнім завжди — у школі заступався за всіх, кого тільки ображали, допомагав усім, хто потребував допомоги. А відтак і професію собі обрав мужню — військового, як і його старший брат Сергій - захист Батьківщини. Що він і робив, даючи гідну відсіч російським окупантам. І якби не ця надзвичайно жорстока й до абсурду безглузда війна, яку принесли на нашу українську землю російські нелюди, Костик (а саме так тепло і з любов’ю всі називали надто юного, але вже такого по-дорослому відважного Захисника) міг би багато досягти у мирній військовій справі, бо любив її, як і Україну, усім серцем. Міг би одружитись, бути хорошим чоловіком, гарним батьком…

СЕЛЮТІН Владислав Геннадійович

 Народився 30 квітня 2001 року у місті Каменск-Шахтінский Ростовської області. З 2004 року проживав в Україні в Луганській області м. Красний Луч. З 2015 року у зв'язку з початком антитерористичної операції був змушений переїхати до Білорусії, де закінчив школу. Був спортсмен з легкої атлетики, мав багато нагород. У 2016 році закінчив загальноосвітню школу та знову повернулися з батьком в Україну у місто Чернігів і поступив до військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2018 році закінчив і поступив до Житомирського воєнного інституту на спеціальністю БПЛА. Завжди мав активну громадську позицію. Брав участь у спортивних змаганнях за інститут. Також приймав участь у міжнародних воєнних навчаннях "Козацька булава" у 2021 році, де був нагороджений дипломом від союзних Держав за гарне знання своєї праці. З початку повномасштабного вторгнення був у складі стрілецького батальйону - обороняв с. Горінка Гостомельського району. 5 березня 2022 року достроково отримав звання лейтенант. 7 березня 2022 року загинув під час мінометного обстрілу, рятуючи свого пораненого командира. 15 квітня 2022 року Указом Президента нагороджений орденом за мужність 3 ступеня (посмертно). Похований на Смолянському військовому кладовищі в місті Житомир.