Загиблі герої Чернігівщини: Ус Борис. Волик Олександр. В'ялий Анатолій. Котов Євгеній

Ус Борис Олексійович народився 03 серпня 1969 року, в с. Карпилівка Срібнянського району Чернігівської області.

 Після закінчення Карпилівської школи навчався в Ніжинському аграрному технікумі за спеціальністю  інженер-механік.

Разом з дружиною та дітьми проживали в с. Горобіївка Срібнянського району.

Працював інженером-механіком в с. Іванківці, трактористом у товаристві «Дружба Нова».

У лютому 2015 року пішов боронити незалежність нашої держави на Сході України. Проходив навчання у Рівному, в складі сформованої там частини,  воював на Донбасі.

24 лютого 2022 року був призваний по мобілізації Прилуцьким РТЦК та СП на посаду бойового медика 2 взводу 4 роти 164 окремого батальйону територіальної оборони.

02 березня 2022 року поблизу с. Діброва Прилуцького району загинув у результаті множинних осколкових поранень.

Похований 07 березня 2022р. в с. Горобіївка Прилуцького району Чернігівської області.

ОЛЕКСАНДР  ЮРІЙОВИЧ  ВОЛИК

Олександр Волик народився в м. Ічня. Після закінчення школи в 1992 році навчався в Ічнянському СПТУ-37, здобув професію тракториста-машиніста широкого профілю, слюсаря-ремонтника 2 розряду, водія категорії «В», «С».

З 17.11.1992 – 04.11.1994 проходив службу в Збройних Силах України.

Займався ремонтом автомобілів, мав великий обсяг знань та умінь у цій сфері. Активний, хоробрий, працьовитий, оптимістичний — таким його згадують рідні, близькі, друзі.

Активно брав участь у спортивному житті громади. Був тренером і наставником кількох поколінь футболістів. Багаторазово успішно представляв команду на спортивних змаганнях області з футболу та в міжрайонному турнірі в Гайвороні.                                                         

Срібний призер турніру з футболу «Ветерани 45+».

Олександр Волик  загинув 16 березня 2022 року. Неподалік с. Дорогинка, що на Ічнянщині, Олександр запальною сумішшю знищив ворожу техніку і загинув від куль окупантів.

В’ЯЛИЙ Анатолій Анатолійович 29.08.1988 - 24.02.2022. Прапорщик служби цивільного захисту. Інструктор-рятувальник пошуковорятувальної групи пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служби Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). До останнього перебував на своєму бойовому посту. Загинув у ході самовідданих дій при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України під час російського вторгнення в Україну. Народився 29 серпня 1988 року в м. Ніжині Чернігівської області. В ДСНС України перебував з 2008 року. З першого дня повномасштабного вторгнення рф Анатолій В’ялий узяв участь у бойових діях. Під час загибелі знаходився на посаді інструктора-рятувальника пошуковорятувальної групи пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служби Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України. Прапорщик служби цивільного захисту В’ялий Анатолій Анатолійович 23 лютого 2022 року заступив на бойове чергування щодо пошуково-рятувального забезпечення в єдиній системі проведення авіаційних робіт з пошуку, рятування та пожежогасіння на аеродромі «Ніжин». Уночі 24 лютого з боку російської федерації розпочався масований ракетний обстріл по об’єктах інфраструктури міста Ніжин. Ворог ударив по команднодиспетчерському пункту, щоб унеможливити або ж ускладнити зліт та посадку українських літаків. Не залишаючи свій пост, Анатолій В’ялий гідно та сміливо продовжував виконувати свої посадові обов’язки. Проте, пряме влучання крилатої ракети типу «Калібр» сталося близько 5:30 ранку. Ворог поцілив у командно-диспетчерський пункт. Була дуже сильна вибухова хвиля. Двері і вікна одразу повилітали. У будівлі розпочалася масштабна пожежа. Стіни падали і руйнувалися на очах. Ракетне паливо дуже їдке, отруйне і через кілька хвилин тим, хто залишився під уламками, стало дуже важко дихати. Анатолій В’ялий - мужній герой, від отриманих травм загинув на місці події.

Євгеній Котов народився 10 серпня 1984 року у Ніжині. Навчався у місцевій школі №2, після чого вступив до аграрного університету. Протягом 2002-2004 років проходив військову службу у лавах ЗС України, після цього певний час жив та працював у Києві, але згодом повернувся у рідне місто.

Після початку повномасштабної війни чоловік долучився до оборонців Батьківщини. Службу ніс у військовій частині А4010.

9 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Кліщіївка на Донеччині Євгеній Котов загинув.

Попрощалися з воїном у Ніжині, поховавши його на місцевому кладовищі.