Вбиті росією: Варава Ярослав. Бондар Григорій. Обитоцька Ілона

34-річного Ярослава Вараву російські військові розстріляли 28 лютого 2022 року в центрі села Левковичі на Чернігівщині. Разом із ним убили ще трьох місцевих чоловіків: Олександра Орішка, Олександра Деркача і Сергія Немченка.

Свідків убивства не було. Відомо, що того вечора в село заїхали окупанти. Перед тим чоловіки разом із іншими селянами робили коктейлі Молотова. Деякі з рідних припускають, що російські військові знайшли суміші, а оскільки ці чоловіки були неподалік, то їх убили.

«У Ярослава були прострелені ноги, геніталії. На спині – колоті чи різані рани… 1 березня вранці про загибель чоловіка мені повідомила свекруха. Ми його забрали до нас додому. Я сама викопала могилу на городі. Помила його, перевдягнула, а поховати допомогли друзі… У мене був стан афекту. Перед тим я на сьомому місяці вагітності втратила доньку. А потім чоловік… Це все дуже важко витримувати», – сказала дружина Анна.

Ярослав Варава народився і все життя провів у Левковичах. Одружився, у родині народився син. Чоловік працював трактористом на місцевому підприємстві. Згодом придбав власний трактор. Купив будинок, де самотужки робив ремонт.

Дружина Анна каже, що Ярослав умів робити все: від електрики – до техніки і меблів. Був цілеспрямованим. Досягнув багато з того, про що мріяв. Тільки ще доньку хотів…

За словами рідних, чоловік завжди був центром компанії, гарно співав, грав на гітарі (її, до речі, вкрали окупанти).

Ярослав мав загострене почуття справедливості. Коли почалася повномасштабна війна, разом із іншими місцевими жителями збирали і відвозили речі українським військовим. А потім робили коктейлі Молотова – для зустрічі ворога. Але скористатися ними не встигли.

«Від початку вторгнення Ярослав мало був удома. Я сердилася через те, що залишав мене з дитиною саму, коли ворог підступає. Але що ж вдієш. Того дня він зателефонував о 17.30. Сказав, щоб ми ховалися, бо окупанти заїхали, стоять під дворами. Я попросила, щоби йшов додому. Але він відмовився. Після того я дзвонила, але вже ніхто не відповідав. Люди розповідали, що чули постріли близько 18.00. Імовірно, тоді їх усіх і вбили», – сказала Анна.

У Ярослава Варави залишилися дружина, син, мама і сестра.

57-річний Григорій Бондар загинув на початку березня 2022 року на Чернігівщині. Він їхав із села Надинівка до Чернігова по дружину й дітей. Дорогою російські солдати відкрили по автомобілю чоловіка вогонь

Григорій народився у Надинівці. Освіту здобував у Чернігівському державному педагогічному інституті за спеціальністю «фізичне виховання».

Сім’я Григорія жила в Чернігові, а він багато часу проводив у селі. Мав там земельні ділянки, обробляв їх, садив тютюн. Возив місцевим жителям продукти на замовлення. Доглядав за батьком 1935 року народження, який має порушення слуху та зору.

«Він був дуже хорошим. Допомагав людям: що купити, привезти – все робив. У селі тужать за ним…», – розповіли у Надинівський сільраді.

Після вбивства чоловіка його тіло лежало за кілька метрів від машини на узбіччі траси біля села Ягідне близько місяця – аж до визволення Чернігівщини Збройними силами України у квітні 2022-го.

Згодом Григорія Бондаря поховали у Чернігові. У нього залишились дружина, син, донька, батько і сестра.

Ілоні Обитоцькій було 42 роки. Вона загинула 28 серпня 2023 року на Чернігівщині. Автомобіль, у якому Ілона їхала разом зі сімʼєю, підірвався на міні біля відпочинкового комплексу в селі Олешня. Поряд загинув також її чоловік В’ячеслав. Доньки подружжя потрапили в лікарню.

«Трагічна смерть наших рідних… В'ячеслав та його дружина Ілона підірвались на міні. Діти залишилися сиротами під опікою бабусі», – написала родичка Анна Сергієнко.

Ілона Обитоцька народилася в Чернігові. Разом із чоловіком виховувала двох донечок – девʼятирічну Христину і пʼятирічну Кароліну. Займалася домашнім господарством. Любила відпочинок на природі й біля моря, обожнювала тварин... В Ілони залишилися мама, двоє доньок та інші рідні.