Загиблі герої Чернігівщини: Кірющенко Владислав. Загорулько Євген. Миколенко Вадим

Кірющенко Владислав Леонідович

Народився 14 вересня 1989 року в м. Балаклія Харківської області.

Через кілька років разом із мамою та молодшою сестрою змінили місце проживання й переїхали до смт Парафіївки Ічнянського (нині Прилуцького) району Чернігівської області.

Повну загальну середню освіту отримав у місцевій школі. Далі було навчання у Сєвєродонецькому університеті імені Даля, де  отримав  спеціальність «психологія».

Товариський, виважений, наполегливий, відповідальний, люблячий син і брат, не шкодував власного часу й сил для допомоги іншим. Завжди позитивно ставився до того, що відбувалося навколо. Ніколи ні на що не скаржився.

Був призваний на строкову службу у в/ч м. Десна на Чернігівщині, де і залишився працювати.

Загинув 17 травня 2022 року під час обстрілу військової частини м. Десни Чернігівської області.

Похований у м. Києві. У Владислава залишилися  жінка та діти, сина він так і не побачив, бо він народився після його смерті.

Миколенко Вадим Сергійович

Народився 27 березня 1996 року в селі Верескуни Ічнянського (нині Прилуцького) району Чернігівської області.

Навчався у Ніжинському медичному коледжі.

У структурі ДСНС України працював з 2016 року.

Прапорщик служби цивільного захисту. Фельдшер-рятувальник пошуково-рятувальної групи пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служби Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України.

23 лютого 2022 року заступив на бойове чергування щодо пошуково-рятувального забезпечення в єдиній системі проведення авіаційних робіт із пошуку, рятування та пожежогасіння на аеродромі «Ніжин». Уночі, 24 лютого 2022 року, збоку російської федерації розпочався масований ракетний обстріл по об’єктах інфраструктури м. Ніжин.До останнього перебував на своєму бойовому посту. Загинув у ході самовідданих дій при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності під час російського вторгнення в Україну. Народився 27 березня 1996 року у с. Верескуни Ічнянського району Чернігівської області. В структурі ДСНС України перебував з 2016 року. Під час масштабного вторгнення з першого дня брав участь у бойових діях. Знаходився на посаді фельдшера-рятувальника пошуково-рятувальної групи пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служби Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України. Прапорщик служби цивільного захисту Миколенко Вадим Сергійович 23 лютого 2022 року заступив на бойове чергування щодо пошуково-рятувального забезпечення в єдиній системі проведення авіаційних робіт із пошуку, рятування та пожежогасіння на аеродромі «Ніжин». Вночі 24 лютого з боку російської федерації розпочався масований ракетний обстріл по об’єктах інфраструктури м. Ніжин. Не залишаючи свій пост, Вадим Миколенко гідно та сміливо продовжував виконувати свої посадові обов’язки. Проте, пряме влучання крилатої ракети типу «Калібр» сталося близько 5:30 ранку. Ворог поцілив у командно-диспетчерський пункт. Була дуже сильна вибухова хвиля. Двері й вікна одразу повилітали. У будівлі розпочалася масштабна пожежа. Стіни падали і руйнувалися на очах. Ракетне паливо дуже їдке, отруйне і через кілька хвилин тим, хто залишився під уламками, стало дуже важко дихати. Вадим Миколенко - мужній герой, від отриманих травм загинув на місці.

Похований у місті Ніжин.

Указом Президента України № 79/2022 від 28 лютого 2022 року «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

На будівлі Ніжинського фахового медичного коледжу 16 листопада 2022 року встановлена  меморіальна дошка.

Загорулько Євген Олександрович

Народився 2 червня 1988 року у селі Южне Ічнянського (нині Прилуцького) району Чернігівської області.

Навчався в Ічнянському ПТУ  № 37, працював у Прилуцькій держслужбі охорони.

Військову службу в армії проходив зв’язківцем в Гостомислі.

Повістку з військомату отримав 4 березня 2014 року. 19 березня був направлений у військову частину м. Гончарівське. Після підготовки увійшов до складу 1-го зенітно-ракетного дивізіону 1-ї танкової бригади. Від Дмитрівки у липні бойовий шлях Євгена проходив через Луганський аеропорт до блокпостів між Александрівкою і с. Жовтим, потім знову перебування у Дмитрівці, після чого наступне несення служби на блокпостах у Сватово, Старобільську. Влітку під час активізації наступу ворога командир відділення і ряд побратимів потрапили в полон, пізніше їх обміняли.

8 вересня Євген Загорулько прибув у Гончарівськ, потім відбув 12-денну відпустку, після чого виконував бойові завдання та їздив у розвідку в районі Старобільська, Волновахи, у листопаді знову у Сватово. 10 листопада підрозділ був виведений із зони АТО.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Євген долучився до складу Збройних Сил України, потрапивши на службу до військової частини  А 1376 на посаду оператора взводу протитанкових керованих ракет. Разом із побратимами він самовіддано захищав рідну землю від ворожої навали.

12 листопада 2022 року Загорулько Євген загинув у результаті поранень, несумісних із життям, отриманих під час боїв за оборону м. Бахмут Донецької області.

Похований 19 листопада 2022 року в с. Южне Прилуцького району Чернігівської області.

На фасаді  приміщення Южненського ліцею Парафіївської селищної ради 31 травня 2023 року встановлена меморіальна дошка на честь загиблого воїна.