Загиблі герої Чернігівщини: Зубок Микола. Савенко Михайло. Шевченко Сергій. Даценко Сергій

44-річний старший сержант Микола Зубок, позивний Дєд, загинув 20 червня 2023 року біля селища Велика Новосілка на Донеччині. Вночі того дня його підрозділ прямував змінити на чергуванні побратимів. Автомобіль із 13 бійцями підірвався на ворожій міні. Разом із Миколою загинули двоє побратимів. Інші отримали важкі поранення. 

Микола народився і жив у селищі Куликівка Чернігівської області. Навчався в місцевій школі. Потім вступив до Куликівського професійного технічного училища №30. Здобув фах майстра сільськогосподарського виробництва. В армії дослужився до звання старшого сержанта. Коли повернувся, на посаді шляхового майстра забезпечував безпеку руху потягів на станції імені Бориса Олійника на Київщині. У 1999-му одружився, через два роки подружжя виховувало доньку. У 2008 році закінчив Вінницький транспортний коледж за спеціальністю «Обслуговування залізничних споруд та обʼєктів колійного господарства», у 2012-му – Українську державну академію залізничного транспорту у Харкові за спеціальністю «Залізничні споруди та колійне господарство». У травні 2018 року почав працювати керівником Куликівського Виробничого управління житлово-комунального господарства. Весь вільний час Микола приділяв праці на землі. З самого дитинства любив поля і природу, тому невтомно займався землеробством і допомагав односельчанам.

З початком повномасштабного вторгнення, в лютому 2022-го, не чекаючи повістки, чоловік добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України. Служив у 20-му окремому батальйоні спеціального призначення (в/ч А4118). Обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора роти спеціального призначення. Брав участь в обороні рідної Чернігівщини, а далі разом із підрозділом виконував бойові завдання на інших гарячих напрямках фронту. У червні 2023-го їх направили під Вугледар на Донеччину.

«Ми втратили головний маяк нашої родини. Пливемо за течією. Без нього, як без світла, блукаємо в пітьмі. Мій тато – це не просто втрата однієї сім’ї. Це – невідновна втрата для всієї України, бо ж таких, як він, істинних борців свого народу, одиниці», – розповіла донька полеглого воїна. Поховали Миколу в рідному селищі.

Старший солдат Михайло Савенко народився 21 листопада 1989 року. Проживав у селі Ставиське Козелецької громади, де закінчив місцеву загальноосвітню школу.

Навесні 2023 року Михайло долучився до лав ЗС України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А4863.

21 червня 2023 року під час виконання бойового завдання Михайло Савенко загинув.

Шевченко Сергій Олександрович народився 24 січня 1982 року в м. Городня. В 1999 році закінчив Городнянську ЗОШ № 1. З травня 2000 по жовтень 2001 проходив строкову службу в/ч 20067 на посаді водій. З травня 2002 року служба за контрактом у Державній Прикордонній Службі України. Проходив часткову мобілізацію з серпеня 2015 по жовтень 2016 року. Військова служба за контрактом з серпеня 2019 р. по  жовтень 2020 року в Гончарівську. 07 листопада 2022 року був призваний за загальною мобілізацією до 21 окремого стрілецького батальйону. Помер 24 червня 2023 року.

Сергій Васильович Даценко народився 12 жовтня 1970 року в селі Остапівка. У 1986 році закінчив Остапівську восьмирічку, потім вступив до Дігтярівського профтехучилища, де навчався на тракториста.

У 1989 році був призваний до лав армії, після повернення працював на Гнідинцівському ГПЗ. З 1996 року розпочав свою роботу у аграрній сфері. Працював у сільськогосподарському товаристві «Прогрес». Разом з дружиною Оксаною виростили та виховали двох доньок – Інну та Юлію.

9 лютого 2023 року був мобілізований до 405 стрілецького батальйону Збройних Сил України. Службу проходив у званні старший солдат стрілець.

29 червня Сергій Даценко помер від зупинки серця у військовій частині А 4863.

Попрощалися із воїном у Остапівці 3 липня, поховавши його на місцевому кладовищі.