Загиблі герої Чернігівщини: Чайка Валентин. Турченко Олександр. Карпович Михайло. Шевченко Владислав

Рядовий Валентин Чайка народився 20 січня 1972 року. Проживав у селі Карильське Коропської громади, де закінчив місцеву загальноосвітню школу.

У перший день повномасштабного вторгнення чоловік організував односельців для оборони території села, чергування на блокпостах і надання всебічної допомоги українським воїнам.

До повномасштабної війни чоловік був виключений з військового обліку за станом здоров’я. Валентин добровільно пішов до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки та вирішив стати на захист України.

Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4773 на посаді водія взводу ПТРК.

2 липня 2023 року Валентин загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.

- З дитинства знаю його. Дуже актив­ний, жвавий, завжди там, де куча дітей. І в юності - де Валентин, там - веселість, ра­дість. Легкий на підйом, закручував молодь за собою. І в дорослому житті - завжди попереду всіх. Життя з нього аж вирувало. Трудяга був. Для сім'ї старався. І землі багато понабирався. Усе своїм трудом. Батьківську хату розбудував. Коли щось у когось траплялося, він завжди допоможе. Коли мої біди були, попросила Валентина з'їздити у Чорнотичі, перевезти речі, не відмовив. Поїхав, допоміг, - розповідає односельчанка Людмила Олександрівна Назаренко. - Пам'ятаю, місяць донечці було, треба було оформляти документи, попросила поїхати у Сосницю. Поки я хо­дила по установах, він няньчив немовля, на руках гойдав крихітку, щоб не плакало. Бачиш його - і радієш. Надійний він був. У всьому надійний. Комунікабельний. І душа компанії. Люди у селі його поважали. Щирий, всім допомагав у всьому. Готовий віддати все всім.

Попрощалися та поховали воїна у селі Карильське. У рідному селі захиснику відкрито меморіальну дошку.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі воїна нагороджено Орденом «за мужність» ІІІ ступеня.

Штаб-сержант Турченко Олександр Васильович, інспектор прикордонної служби – водій 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого.

 

Олександр народився 5 червня 1983 року в селі Смяч, Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Після закінчення 11 класів місцевої середньої школи він пройшов строкову військову службу в танкових військах, вже з юних років Олександр відзначався відвагою та рішучістю, що врешті-решт привело його до лав прикордонників в 2004 році. Служба на північних кордонах нашої держави стала символом непохитної мужності та самовідданості.

Ще в молодому віці зустрів свою майбутню дружину Олену Василівну та разом із нею створив щасливу родину. 19 жовтня 2010 року народилася їхня донька Марія, яка стала джерелом щастя та гордості Олександра.

У лютому 2022 року, коли ворожі сили наступили на Чернігів, Олександр був одним із тих, хто першим встав на захист рідних земель. Він боровся з незламною вірою в перемогу, проявляючи істинний героїзм і вірність своїй Батьківщині та своєму народові.

Для кожної родини їхній захисник — це цілий світ, сповнений щастям, радості та любові. У липні 2023 року сім'я Турченков тратила свій всесвіт. Олександр загинув, виконуючи свої службові обов'язки, захищаючи Україну. Його пам'ять завжди житиме в наших серцях, як приклад вірного сина своєї землі, який віддав життя за свободу і мир.

Нагороджений медаллю "Захисник Вітчизни" (посмертно).

Карпович Михайло Михайлович народився 18 вересня 1981 р. в с. Смородськ.

У 1997 році закінчив Смородську загальноосаітню школу І-ІІ ступенів, а у 1999 р. здобув загальгу середню освіту в Удрицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Згодом одружився. Жінку звати Валентина. В щасливому шлюбі народилося дві доньки: Вікторія та Мирослава.

Все своє недовге життя провів в с.Смородськ. Працював в СПП "Україна" та їздив на заробітки, дбаючи про свою сім'ю.

Коли російські окупанти здійснили повномаштабне вторнення на територію України, з жовтня 2022 р. Михайло став на захист Батьківщини.

3 липня 2023 р. внаслідок обстрілу зі стрілецької зброї та мінометно-артилерійського обстрілу поблизу н.п. Бучки Новгород-Сіверського району Чернігівської області Михайло КАРПОВИЧ загинув.

У пам’яті всіх, хто знав Михайла, він назавжди залишиться доброю, щирою, порядною та життєрадісною людиною. 

Шевченко Владислав Андрійович народився 3 вересня 1997 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. 

У 2020 році закінчив Криворізький національний університет, де здобув кваліфікацію: ступень вищої освіти бакалавр, спеціальність «Гірництво». Після здобуття вищої освіти у 2020 році рік працював машиністом бурової установки на шахті «Орджонікідзе» ПРАТ «ЦГЗК». 

18 травня 2021 року був призваний на строкову службу в Державну прикордонну службу України. В 2022 році переведений до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України. 

З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України захищав Чернігівщину на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії-водія другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави (з місцем дислокації н.п. Вороб’ївка) першої прикордонної комендатури (з місцем дислокації н.п. Новгород-Сіверський) 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України. 

03.07.2023 загинув під час виконання бойового завдання в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області поблизу села Мхи. Противником було здійснено артилерійський обстріл.

Похований на кладовищі міста Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Нагороджений медаллю "Захиснику Вітчизни".