Загиблі герої Чернігівщини: Трофімов Анатолій. Барбаш Богдан. Кудіяров Денис. Бондаренко Ігор

Сержант Анатолій Трофімов народився 14 липня 1981 року в селі Орлівка (АР Крим). У 1984-му родина переїхала до Срібного, що на Прилуччині, де Анатолій закінчив місцеву загальноосвітню школу.

З 1999 року проходив військову службу, йому присвоїли військове звання "сержант". Далі працював у Срібнянському відділенні АТ "Укртелеком".

З часом чоловік переїхав до села Пирогівці того ж Прилуцького району, а у 2010 році одружився. Працював на Прилуцькій тютюновій фабриці.

У грудні 2022 року чоловік долучився до оборонців України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А4123, був на посаді стрільця.

23 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині Анатолій загинув.

Попрощалися з воїном у Прилуках, поховали його на місцевому кладовищі.

Солдат Богдан Барбаш народився 10 лютого 2001 року в Чернігові. У 2019 році закінчив Чернігівський навчально-реабілітаційний центр №2. У 2022 році закінчив Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту.

З початком повномасштабного ворожого вторгнення займався волонтерською діяльністю. У лютому 2023 року долучився до лав ЗСУ. Служив в одному з підрозділів військової частини А4875 на посаді стрільця.

26 червня  2023 року Богдан загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Попрощалися з військовим у Катерининському соборі та поховали на кладовищі Яцево.

Солдат Денис Кудіяров народився 23 листопада 1979 року. Проживав у Чернігові. Навчався у місцевій школі №27. Вступив до Чернігівського Національного педагогічного університету на факультет "математика-інформатика". Був активним учасником команди "КВК" університету, де і познайомився з майбутньою дружиною.

Протягом життя чоловік працював на різних підприємствах Чернігова, зокрема, на підприємстві ТОВ "АВЕ САН" на посаді менеджера відділу автоматизації бізнес-процесів. До початку повномасштабної війни, працював в ТЦ "Епіцентр".

З перших днів повномасштабної хотів вступити в сили ТрО, на початку бойових дій на території області будував барикади, намагався принести користь для оборони міста. В 2023 році добровільно долучився до лав ЗСУ. Пройшов навчання в Кам'янець-Подільському центрі розмінування, опанувавши спеціальність "сапер".

Служив на Сході країни. Був призначений на посаду стрільця-снайпера одного з підрозділів 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, в складі якої тримав оборону на Бахмутському напрямку.

Після важких боїв під Бахмутом за станом здоров’я та постановою ВЛК був признаний обмежено придатним до проходження військової служби. Після цього потрапив до роти охорони одного з підрозділів Запоріжжя на посаду стрільця-помічника гранатометника.

5 травня 2023 року чоловік загинув внаслідок ворожого ракетного удару у Запорізькій області.

Попрощалися з військовим у Катерининському соборі та поховали на кладовищі Яцево.

Ігор Бондаренко народився 16 жовтня 1989 року у селі Березівка Талалаївського району Чернігівської області. Закінчив Березівську загальноосвітню школу. У 2007 році вступив до Роменського сільськогосподарського технікуму. У 2009 році був призваний до Збройних Сил України. Строкову службу проходив у Львові. Повернувшись до рідного села, одружився. Разом з дружиною Ксенією виховували двох діточок. З 2010 по 2023 рік працював у СТОВ «Батьківщина» трактористом.

10 березня 2023 року призваний на військову службу по мобілізації Прилуцьким РТЦК СП на посаду – стрілець роти охорони 2 відділу Прилуцького РТЦК СП. 7 травня 2023 року переведений для продовження служби до військової частини на посаду водія відділення протитанкових ракетних комплексів.

Загинув залишаючись вірним військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України у бою за нашу Батьківщину 29 червня 2023 року внаслідок штурмових дій з боку противника біля населеного пункту  Авдіївка Покровського району Донецької області.

Похований у селі Березівка Прилуцького району Чернігівської області.