Загиблі герої Чернігівщини: Кузьменко Олександр. Кот Микола. Жданов Володимир
17 квітня 2023 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Павлівка Донецької області, загинув розвідник-сапер І розвідувального відділення розвідувального взводу 2 єгерського батальйону 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша., солдат Кузьменко Олександр Васильович.
Олександр народився 30 серпня 1978 року в с. Тиниця, закінчив місцеву школу, потім Куликівське професійно-технічне училище, де отримав професію електрогазозварника. Проживав у рідному селі, працював у ПАТ «ЧЕРНІГІВ ВТОРЧЕРМЕТ» за спеціальністю, потім у службі охорони в м. Київ.
6 вересня 2022 року Олександр пішов захищати Батьківщину від рашистської орди.
Добрий, щирий, ввічливий, порядний син, чоловік, батько…
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про загиблого захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Олександр Кузьменко боровся за волю і свободу нашої держави і щиро вірив у те, що Перемога вже скоро прийде на нашу землю. Вірив і віддав в ім’я цієї Перемоги найцінніше – життя. Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
7 серпня 2023 року, в останню дорогу провели воїна, Миколу Станіславовича Кота, який трагічно загинув 5 серпня 2023 року.
Микола - корінний житель Курені, народився 17 травня 1996 року. Закінчив місцеву школу, згодом - Ніжинський агротехнічний інститут. Працював у рідному селі на посаді головного інженера у ПСП " Авангард".
Пішов служити у перші дні повномасштабного вторгнення. Молодшого сержанта військової частини А3458 згадують мужнім та сміливим воїном, який не вагався й миті, стаючи на захист України та даючи впевнений опір російським окупантам.
Віддати шану молодому чоловікові прийшли односельці, рідні, друзі, однокласники, представники влади, побратими. Із військовими почестями його поховали 7 серпня 2023 року на Ільченковому кладовищі в Курені.
Найкращі сини України стають янголами… Вони полишають рідний дім, батьків, коханих та йдуть захищати країну, але, на жаль, інколи вони віддають найцінніше – власне життя.
Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого, розділяємо біль непоправної втрати, в скорботі схиляємо голови, молимось за упокій його безсмертної душі.
Володимир Жданов народився 23 грудня 1981 року. Випускник Бахмацької ЗОШ І-ІІІ ст. № 5. Далі – навчання у Ніжинському професійно-технічному училищі, де здобув фах електрозварника та ремонтника електрообладнання. Пройшов строкову службу. Деякий час молодий чоловік працював на Бахмацькому машинобудівельному заводі, потім – у Депо.
Останніми роками працював у Києві на підприємстві, що займалося виготовленням залізобетонних конструкцій.
8 квітня 2022 року, поповнивши лави Збройних Сил України, він до останнього був вірним військовій присязі, даній народу України, захищаючи незалежність та територіальну цілісність. Володимир Жданов пройшов курс навчання військовій справі у Польщі.
Навідник 2 танкового взводу 1 танкової роти військової частини А4674 загинув 7 серпня 2023 року.
Володимир Жданов мав амбітні плани, як у кожної мислячої цілеспрямованої, порядної, вихованої молодої людини: створити власну родину, виховувати дітей, жити довго і щасливо на рідній землі. Та не судилося. Його молоде життя обірвалося у розквіті.
Коментарі
Дописати коментар