Загиблі герої Чернігівщини: Куртаніч Фелікс. Глушко Олександр

 17 квітня в Рубіжному на Луганщині загинув досвідчений український аеророзвідник Фелікс Куртаніч, відомий також як Лис Подільський. Ви могли не знати цього 25-річного хлопця особисто й навіть ніколи не чути його імені. Проте майже напевно бодай раз бачили в мережі меми з дроном і табличкою “Продам гараж на Соломі”, де вказано номер посольства РФ в Україні. Або фото з велетенськими прапорами України, Ізраїлю чи Казахстану, які літали над Києвом. Відомо, що авторами цих публічних акцій є компанія Dronarium Україна. Проте не всі знають пілота, який управляв дронами, що збурювали інформаційний простір і надихали соцмережі на мемотворчість. Усе, що робив Фелікс Куртаніч, було карколомним, захопливим, зухвалим. І викликало захват у всіх, хто його знав. Або й не знав, але бачив його творчість

Стати військовим та захищати свою країну – це була його мрія дитинства. Мати воїна Олена згадує, як у 6-му класі на День захисника Вітчизни вчителька вітала хлопчиків у його класі й запитала: “А хто хоче стати військовим?” Куртаніч підняв руку. У класі з нього почали сміятися: “Ну ти й лошара. Зараз в армію йдуть тільки ті, хто не може відкупитися”. “Після того дня у школі Фелікс прийшов додому й так розплакався… Він рідко плакав, але тоді йому було дуже прикро. Це його мрія, розумієте? І цю його мрію ось так розтоптали. Ми йому пояснили, що він дуже щасливий хлопчик, бо змалку знає, ким хоче стати, і він заспокоївся. У нього завжди були свої цінності, своя думка, яку ми поважали й ніколи на нього не тиснули”, – розповідає мама. Небо – ще одна мрія з дитячих років. У липні 2013 року тоді вже ліцеїст Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Фелікс Куртаніч опублікував фото на фоні Су-27 із підписом: “Через декілька років на такому літатиму”.

Та почалася революційна зима. Він був активним учасником Майдану в Києві та Вінниці. Вже в середині березня став співзасновником націоналістичної організації “Моноліт” та очільником її філії у Вінниці. Організація проводила військові вишколи для молоді. У 2014 році Фелікс вступив до Вінницького торговельно-економічного інституту. Втім, майже його не відвідував – весь час використовував на фізичну підготовку і військовий вишкіл.

16 листопада 2014 року йому виповнилося 18. І вже невдовзі, у 2015-му, юний Фелікс Куртаніч добровольцем поїхав захищати Україну на сході у складі батальйону “Донбас”. За роки війни він пройшов багато різних точок АТО-ООС: Авдіївку, Широкине, Піски, Кримське, Попасну. Окрім “Донбасу”, служив у батальйонах ОУН, “Карпатська січ”, “Айдар”. Бабусі Капітоліні Михайлівні, яка дуже хвилювалася за любимого онука, Фелікс пояснював, що просто мусить захищати державу: “Бабусю, хто, якщо не я? Вони підуть ґвалтувати, вбивати… Я не хочу, щоб на нашій землі таке було”. Коли у 2020-му війна перейшла у стадію “затишшя”, Фелікс, як і багато військовослужбовців, що прийшли на передову воювати із загарбниками, від цього спокою стомився. І повернувся до цивільного життя.

 Вступив на політологію в Університет Григорія Сковороди у Переяславі. Паралельно з навчанням зареєструвався як ФОП із геодезії та відеозйомки, почав працювати у найвідомішій українській компанії зі сфери використання дронів – Dronarium Україна. Знімав відео та фото з неба для різних українських продакшенів, запускав у небо прапори. Улітку 2021 року, коли обстрілювали територію Ізраїлю, Куртаніч підняв над Києвом прапор із зіркою Давида. А коли взимку протестував Казахстан – “літав” зі стягом цієї країни. Про ймовірність повномасштабного вторгнення російських військ в Україну світові розвідки та преса повідомляли ще з осені минулого року. Проте найбільш реальною така загроза стала в лютому-2022, коли світові та українські ЗМІ кілька разів прогнозували початок повномасштабного російського вторгнення

Одну з таких прогнозованих дат, 16 лютого 2022 року, українська влада оголосила Днем єднання. А агенція Reuters у той день, в очікуванні на потенційний напад росіян, неочікувано почала стрім з Майдану Незалежності під заголовком: “Вид на площу Майдан у Києві на тлі російсько-української кризи”. Під час цього стріму хтось увімкнув на площі радянський гімн. Та невдовзі соціальні мережі вибухнули відео й фотографіями дрона, який “нахабно” завис навпроти камери іноземної агенції з табличкою “Продам гараж на Соломі”.

Люди масово телефонували на номер “продавця гаража”, який насправді виявився телефоном російського посольства, розташованого (тоді воно ще діяло) в Солом’янському районі столиці. І лише найближчі друзі знали, що за цією дотепною витівкою стоїть Фелікс – активіст, ветеран АТО й один із найкращих операторів дронів в Україні.

Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Фелікс Куртаніч одразу пішов у військкомат. На цей раз долучився до батальйону імені Кульчицького Національної гвардії України. Рідні, звісно, за нього дуже хвилювалися. Маму, яка ніби передчувала, що “ця війна вже його забере”, заспокоював тим, що буде постійно писати. Служив у розвідці, де працював зі своїми улюбленими дронами. Поки тривали активні бої на Київщині, воював там (перед початком вторгнення Куртаніч мешкав в Іванкові). А після того, як під натиском Збройних сил російські війська втекли з-під Києва й основний фронт повністю перемістився на південь та схід, Фелікс разом із побратимами вирушив на Луганщину. Останнє повідомлення він сина Олена Куртанич отримала 16 квітня: “Все добре, мамо. Працюємо”. І фото.

А 18 квітня батькам повідомили, що напередодні їхній син загинув. У той день, 17 квітня, він разом із товаришами по службі з-під Слов’янська приїхав виконувати завдання поблизу Рубіжного на Луганщині. І потрапив під артилерійський обстріл, який дотла випалив усе навколо. Разом із Феліксом загинуло ще четверо побратимів. Тіло Лиса вдалося упізнати лише за ДНКекспертизою…

 Усе своє недовге життя Фелікс Куртаніч присвятив військовому вишколу, навчанню та вдосконаленню. Він постійно стежив за світовими трендами навколо дронів, а щоб не проґавити жодної важливої інформації на цю тему, активно вивчав іноземні мови. Ще за кілька тижнів до загибелі він на відстані допомагав організовувати школу аеророзвідників Dronarium. Компанія і раніше проводила навчання з користування дронами, а після початку “великої війни” повністю перекваліфікувалася під військові потреби та готує нових спеціалістів.

“Це справді та робота, яка надзвичайно йому подобалася після військової служби. Дрони були для Фелікса втіленням вільного польоту і бачення, того, що видно лише зверху. Всі його проєкти були різноманітними та цікавими, а дрони стали постійними його супутниками”, – розповідає мама. Усі, хто знав Лиса, відзначають його доброту, людяність, відкритість, харизму, “сонячність” і незабутню усмішку. Фелікс був добрим до кожного, завжди допомагав, підтримував, розумів. І дуже любив жартувати – усюди, де з’являвся цей сонячний юнак, одразу починав лунати веселий сміх. Він любив грати на гітарі й співати, писав власні пісні – був душею компанії й завжди відзначався щирістю. Поховали Лиса Подільського у селі Грижинці на Вінничині, де він провів більшу частину дитинства. Указом президента від 24 травня Фелікс Куртаніч нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Посмертно

На Миколаївщині смертю Героя у боях за Україну загинув мешканець Іванова, командир одного з механізованих батальйонів 24-ї ОМБр, майор Глушко Олександр Васильович, Герой народився 31 травня 1994 року. Закінчив школу в селі Іванів. З дитинства мріяв про кар’єру військового і після закінчення школи вступив до Чернігівського військового вишу. У 2015 році став одним із тих молодих офіцерів, який через війну достроково випустився з Академії сухопутних військ та одразу потрапив на фронт. "Моєю першою точкою було Кримське на Луганщині. Я прийшов молодим лейтенантом, ще нічого не вмів, не бачив. Було страшнувато, але з часом звик. Потім вже були 29-й блокпост, Попасна, Торецьк... Потім Донецька область, - згадував свого часу Олександр. Попри стан здоров’я, він продовжував боронити нашу Державу на південному напрямку. З сім’ї Глушко виганяють рашистів з української землі ще і його батько – Василь Петрович та чоловік рідної сестри – Олег. В Олександра залишились батьки, сестра, п'ятирічна донька.