Загиблі герої Чернігівщини: Коток Володимир. Харченко Вадим. Матюха Олександр. Юрченко Дмитро

Старший солдат Володимир Коток народився 20 липня 1979 року у селі Краснопілля Коропської громади. Закінчив місцеву школу. Мріяв про професію педагога — пройшов підготовчі курси при Ніжинському педагогічному університеті.

Проходив строкову військову службу. Після цього працював в "Газбудсервіс", далі — на будівництві в Коропі, де і проживав.

У січні цього року долучився до лав ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4773 на посаді номера обслуги протитанкового взводу.

Загинув 11 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.

Вдома у нього лишилися мати, старші брат та сестра і 22-річний син, який нині служить на Донеччині.

Попрощалися та поховали військового в його рідному селі.

Солдат Вадим Харченко народився 30 вересня 1986 року у селі Тарасівка Коропської громади. 

— Людина-«вогонь», що в дитинстві, що зараз, – так каже про Героя-земляка староста Лариса Москальова. Говорити Ларисі Василівні важко. Колись вона працювала вчителькою, Вадим Харченко – її учень. – Яскравий, неординарний, енергійний… Скрізь і зажди він був попереду. Життєва енергія в ньому, як кажуть, била ключем. Мав багатьох друзів, хлопці дуже поважали його. Завжди прийде на поміч… Золоті руки мав. Був у столиці на заробітках, трудився, батькам допомагав… Вдома таку гарну бесідку з бруса почав робити. Якось каже: «Зайдіть, Ларисо Василівно, подивіться. Це я для мами…» Так і лишила вона недобудована…

Певний час працював у Києві, та у перший день повномасштабної війни долучився до лав оборонців України.

Спочатку служив у складі одного з підрозділів ТрО Києва, потім — у військовій частині А7295 на посаді водія мінометного розрахунку.

Загинув 13 липня 2023 року під час боїв поблизу одного з населених пунктів Донеччини.

Вдома залишилися батьки та двоє старших братів, які нині також обороняють Україну.

Попрощалися з воїном у рідному селі та поховали на місцевому кладовищі.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Солдат Олександр Матюха народився 21 липня 1980 року в місті Корюківка. Навчався в місцевій ЗОШ №3, після закінчення 11 класів вступив до Сосницького ПТУ, де здобув освіту за спеціальністю "слюсар з ремонту легкових автомобілів".

Проходив строкову службу, після якої працював в ПП "СЛАВ ПРО ВУД" заточувальником деревообробного інструменту.

У травні минулого року добровільно долучився до лав ЗСУ, потрапив до одного з підрозділів військової частини А0407 на посаду оператора, трохи згодом — командира бойової машини одного з підрозділів військової частини А4007.

Загинув чоловік 11 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.

Вдома на нього залишилися мати, дружина та донька.

Попрощалися з воїном та поховали його на Корюківщині у селі Гуринівка.

Солдат Дмитро Юрченко народився 28 листопада 1993 року в селі Димерка на Чернігівщині. Закінчив місцеву середню школу. Вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України, який закінчив 2020 році.

Після початку ворожого вторгнення у лютому 2022 року одразу прийшов до місцевого територіального центру комплектування, аби долучитися до оборонців України.

Спочатку боронив Чернігівщину у складі роти охорони 2 відділу Чернігівського РТЦК та СП, потім вирушив на захист східних та південних кордонів України у складі одного з підрозділів військової частини А4722 на посаді оператора розрахунку ПТРК.

Загинув 14 липня 2023 під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.

Попрощалися з воїном у селі Димерка, поховали у селі Кіпті Чернігівського району.