Загиблі герої Чернігівщини: Багмет Вадим

18 липня 2023 року провели в останню путь військовослужбовця Вадима Багмета. До Катерининського храму прийшли більше сотні людей. Проводжали Вадима живим коридором.

Вадиму було 32 роки. Народився він у Чернігові, навчався в Інституті історії Чернігівського національного педагогічного університету. Любив історію та свою країну, розповіли Суспільному батьки Вадима Ольга та Анатолій.

Археолог, історик він все життя. Займався туризмом. Розкопками займався, на яхті плавав, в яхт-клубі був. Все йому було цікаво. Любив вирізати ложки".

Як розповів батько Вадима Анатолій, 24 лютого о 8:00 ранку він пішов до обласного центру комплектування та соцпідтримки, не маючи військового досвіду, та вступив до лав ТРО. Захищав Чернігів, а потім поїхав на Схід, але батькам не розповідав про це.

"Наша молодь — вона найкраща. Завдяки їм ми відстояли Чернігів, ми відстоємо всю Україну. Наш син — це моя біль, моя гордість, мій герой на все життя. Він любив Україну, любив нас, він пішов, як патріот своєї країни, він захищав її, ми навіть не знали де він. Він так нас оберігав", — розповіла мати загиблого військового Ольга Багмет.

 Вадим був радіотелефоністом розвідувального відділення одного з підрозділів військової частини А1815. Загинув під час виконання бойового завдання 12 липня на Донеччині, в їх бліндаж влучив ворожий снаряд. Юлія, яка навчалася в університеті з Вадимом п'ять років, розповідає:

"Неймовірно шкода втрачати таких людей. Наша Україна отримала ще одного героя, на жаль, такою ціною. Ми будемо пам’ятати його завжди, наш істфак, друзі, колеги, одногрупники. Це була людина неймовірної вдачі, щира, весела, дуже добра позитивна".

 "Я до останнього сподівалась, що попередня інформація виявиться неправдивою, але, на жаль, її підтвердили. Воюючи за Україну, під ворожим обстрілом загинув наш друг, член Чернігівського яхт-клубу і екіпажу "Хільди" Вадим Багмет. Ми разом підкорювали моря та океани, забирались на гірські вершини, проводили години за розмовами біля вогнища. Вадим був тією людиною, про яку справді можна сказати лише хороше. 24 лютого він одним із перших прийшов до військкомату, зателефонувавши нам по дорозі, що почалась велика війна. На превеликий жаль він з неї не повернувся.