Загиблі герої Чернігівщини: Бобир Ярослав. Скорик Віталій. Хименко Олександр

БОБИР Ярослав Олексійович

Народився 29 вересня 1992 року в селі Дейманівка Срібнянського району Чернігівської області. Навчався в Дейманівській та Подільській загальноосвітніх школах.

Після закінчення школи навчався в Роменському технікумі механізації та Сумському аграрному університеті. Успішно закінчив обидва навчальні заклади.

Працював у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Дружба Нова».

У 2012 році  був призваний до Збройних Сил України. Строкову службу проходив у місті Севастополі (морська піхота).

У 2017 році Ярослав продовжив службу за контрактом у 95-ій десантно-штурмовій бригаді. За плечима мав 7 ротацій по 5-6 місяців кожна у найгарячіших точках на Сході України.

По закінченню контракту, з 2019 року навчався у Львівській військовій академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

Після навчання проходив військову службу в мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка (за контрактом) на посаді командира танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини А 1619 м. Гайсин Вінницької області.

27 лютого 2022 року в смт Антонівка Дніпровського району м. Херсон під час ворожого обстрілу позицій військової частини А 1619, отримавши уламкове поранення голови, молодший лейтенант Бобир Ярослав загинув.

Був похований  у Херсоні.

22 січня 2023 року проведено перепоховання тіла Бобира Ярослава на рідній Срібнянщині  в селі Подолі.

Указом Президента України  № 229/2022 від 11.04.2022 р. «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»  Бобира  Ярослава Олексійовича нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

СКОРИК Віталій Григорович

Народився 15 травня 1986 року у с. Харитонівка Срібнянського району Чернігівської області.

Навчався в Харитонівській та Карпилівській загальноосвітніх закладах. Закінчив Чернігівський інститут економіки та управління. Працював у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Батьківщина».

Мав активну життєву позицію. Був депутатом районної ради.

З 1 серпня 2014 року служив у Збройних силах України. Захищав Україну в зоні АТО, мав бойові нагороди.

Після демобілізації займався власним виробництвом, фасуванням та продажем різних сортів меду та крем-медів.  Віталій – автор проєкту «Виробництво та продаж крем-меду (іншої продукції бджільництва)», переможець на регіональному конкурсі соціальних стартапів в м. Суми. Його продукція мала популярність не лише в області, а й за її межами.

2 березня 2022 року повернувся з-за кордону додому, щоб захищати Україну. Став на військовий облік, і у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила вирушив на схід України.

18 березня 2022 року загинув внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу поблизу  м. Попасна Луганської області.

Похований 25 березня 2022 року в його рідному селі Харитонівка  Прилуцького району Чернігівської області.

Указом Президента України  № 323/2022 від 08.05.2022 р. «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» лейтенант Скорик  Віталій Григорович нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

ХИМЕНКО Олександр Леонідович

Народився 01 червня 1992 року, в смт Срібне, Срібнянського району, Чернігівської області.

Після закінчення 11 класу Срібнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів навчався в Сокиринському професійному аграрному ліцеї на шофера.

Строкову службу проходив у військовій частині в Семиполках, де  здобув спеціальність зв'язківця.

Працював у Києві та Броварах будівельником-фасадником.

Захоплювався спортом, а над усе – футболом. Грав за  футбольну команду  «ФК СРІБНЕ» – селища, в якому народився.

Боєць батальйону ТрО Броварського району Олександр Леонідович Хименко (позивний «Хима»), з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну добровільно став до лав ЗСУ.

21 березня 2022 року був призваний на військову службу за призовом по мобілізації до військової частини А 7302 на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.

13 червня 2022 року героїчно загинув біля населеного пункту Сєвєродонецьк Луганської області.

Тіло не можливо забрати з окупованої території.

Указом Президента України від 7 квітня 2023 року №198/2023 солдат Хименко Олександр Леонідович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).