Зникла Чернігівщина: Троїцька церква у Пакулі

Дерев’яна церква споруджена з соснового брусу 1710 коштом Києво-Печерської лаври, 

якій належало село. Час побудови зафіксовано різьбленим написом на одвірку західних 

дверей. 1757 під неї підвели цегляний підмурок. Первісно церкву оточувало низеньке

 опасання, яке 1827 розібрали. С. Таранушенко, котрий досліджував і обміряв церкву 

1928, зазначив, що в інтер’єрі чудово збереглися всі первісні форми архітектури і декору. 

Церкву знищила комуністична влада у сер. 1930-х.

Наявність обмірних креслеників та світлин уможливило відновлення пам’ятки. 

Відтворення її (не реалізоване) на території Національного музею народної 

архітектури та побуту України було передбачене Програмою відтворення 

видатних пам'яток історії та культури України, затвердженою Кабінетом 

Міністрів України 1999, але скасованою урядом В. Януковича 21.03.2007.

Належала до типу п’ятиверхих хрещатих церков, з шестигранними раменами 

і квадратним у плані центром, значно вищим за рамена. Центральна дільниця 

внизу окремого зрубу не мала. Верхи були двозаломними. Їхні форми дійшли 

до поч. 20 ст. спотвореними внаслідок численних перебудов і ремонтів упродовж

 19 ст. До східних граней прилягали низенькі ризниця і паламарня, що своєю 

мініатюрністю підкреслювали монументальність основних об’ємів. Докладний

 мистецький аналіз Троїцької церкви дав С. Таранушенко, відзначивши, що головну

 увагу в інтер'єрі майстер надав завданню створити враження неймовірної височини

 і невагомості 5-ти верхів, що, звужуючись у т. з. телескопічній перспективі, сягають

 нескінченності. Для цього використано широкий арсенал художніх засобів: реальну 

висоту та пропорції стін і верхів, ритмічні членування, світлотінь, деякі ілюзорні засоби. 

Помітне місце в оздобленні посідало вишукане різьблення одвірків, хорів, балюстрад 

тощо та пишний іконостас у стилі бароко.

В історії української архітектури Троїцька церква в Пакулі посідає визначне місце як

 найстаріша з докладно вивчених дерев’яних церков Лівобережжя, пам’ятка винятково

 високої будівельної техніки, що яскраво втілює народні будівельні традиції доби Козаччини.

Троїцьку церкву в Пакулі Таранушенко вважав однією з найдорогоцінніших перлин дерев’яного монументального будівництва і однією з вершин української народної мистецької творчості загалом.

Дослідник не просто ретельно описав – він буквально оспівав її інтер’єр, що, на відміну від зовнішнього вигляду церкви, уникнув пізніших втручань. 

Архітектор Пакульської церкви передусім прагнув створити будівлю колосальної висоти. Для цього він використав увесь доступний йому арсенал засобів, у першу чергу – реальну висоту зрубів та верхів, що завдяки правильному вибору пропорцій здавалися максимально стрункими. На ту саму мету були спрямовані й допоміжні засоби – логічний розвиток одних форм із інших, поступове нарощування частоти ритмічних компонентів у формах верхів, використання оптичних ілюзій та світла.

 

Майстер також досягнув ефекту легкості. Таранушенко пише, що, оглядаючи зруб центрального верху, стоячи посеред церкви, не можна позбутися відчуття, що він «висить» над головою, ніби невагомий, що він ширяє в повітрі. А горішні складові верху мовби не тільки втратили вагомість, а й набули здатності вільно здійматися догори, у повітря.

 

Для глядача, який стоїть на підлозі й дивиться вгору, контури граней заломів складаються у своєрідний візерунок. Щоб визначити реальну висоту окремих елементів, йому доводиться напружувати уяву – але оптичні ефекти все одно беруть над ним гору.

 

З 3D-моделлю церкви можна ознайомитися за посиланням: https://savchook.com/visual-models/pakul/