Загиблі герої Чернігівщини: Півень В'ячеслав. Примак Юрій. Іващенко Микола. Бронський Руслан

Старший солдат Вʼячеслав Півень, позивний Птаха, загинув 1 січня 2023 року поблизу села Парасковіївка під Соледаром на Донеччині, виконуючи службові обовʼязки на передовій. Бійцю було 52 роки.

Вʼячеслав народився у Києві. Жив у селищі Мирне Чернігівської області. Навчався в Озерянській загальноосвітній школі. Після закінчення опанував тракторну справу. Працював у відділі зв’язку ТОВ «Земля і Воля».

У січні 2022 року чоловік пішов на військову службу за контрактом до лав ЗСУ. Служив у 163-му батальйоні 119-ої окремої бригади територіальної оборони. Обіймав посаду водія-електрика радіостанції відділення електрозабезпечення інформаційно-телекомунікаційного вузла. З перших днів вторгнення Вʼячеслав захищав Чернігівщину. Майже відразу до нього приєднався добровольцем син Володимир. Разом на початку грудня 2022-го вони вирушили обороняти Соледарський напрямок на Донеччині.

«Він був мужнім захисником, завжди підставляв плече підтримки побратимам, виконував накази командування. Добрими словами відгукуються про нього товариші по службі та командири. В останній передноворічний вечір пообіцяв родині, що приїде з перемогою і з квітами, але не судилося. Пам’ятаємо, сумуємо, доземно вклоняємося тобі, рідний наш Герою», – написала дружина загиблого Світлана. Поховали Вʼячеслава у селищі Мирне на Чернігівщині. У нього залишилися дружина, діти й онука.

Молодший сержант Юрій Примак, позивний Барс, загинув 14 травня 2023 року від осколкових поранень під час виконання бойового завдання біля села Оріхово-Василівка на Донеччині. У квітні воїну виповнився 51 рік.

Юрій народився в селі Стодоли Чернігівської області. У 1991 році закінчив Ніжинський технікум за спеціальністю «Механізація сільського господарства». Працював за фахом. У 2004 році разом із сім’єю переїхав в селище Покотилівка Харківської області. Останні 19 років працював у будівельній компанії в Харкові на посаді механіка з кранового господарства. У вільний час захоплювався пошуком із металошукачем, нумізматикою, спортивними тренуваннями.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до лав захисників. Служив у 226-му окремому батальйоні територіальної оборони 127-ї бригади ТРО ЗСУ. Обіймав посаду командира бойової машини-командира відділення. Був неодноразово відзначений командуванням за успішне виконання бойових завдань.

«Мій батько – людина з внутрішнім стрижнем, мав вольові якості характеру. Він був лідером, надійним і сміливим, фізично витривалим. Тому, звичайно ж, після початку повномасштабного вторгнення країни-агресора не зміг всидіти на місці і вже з перших днів пішов добровольцем захищати рідну землю. Дуже хотів нашої перемоги, хотів жити, мужньо переніс всі випробування і ніколи не жалівся, а тільки говорив: все буде добре. На жаль, вранці 14 травня 2023 під час чергового штурму його життя обірвалося… Для близьких був людиною чуйною, дуже товариською, відкритою. Для рідних – найкращим батьком, сином, чоловіком, Героєм! Ми дуже його любимо і не забудемо! Слава всім нашим Воїнам-Героям, які віддали за нас життя! » – розповіла донька загиблого Яна. Поховали захисника в селищі Покотилівка на Харківщині. В Юрія залишилися мама, дружина і двоє дітей.

Старший солдат Іващенко Микола Миколайович. Народився 9 серпня 1982 року в селі Тиниця. Тут навчався у місцевій школі, а після її закінчення проходив строкову військову службу. У 2015-му чоловік уперше став на захист Батьківщини, брав участь в антитерористичній операції на сході України, а у 2015 році повернувся до цивільного життя.

Останнім часом Микола працював у службі охорони в Києві, а у квітні 2022 року долучився до лав оборонців України вже в умовах повномасштабної війни. Службу ніс у складі військової частини А4574 на посаді старшого стрільця.

На жаль, 27 січня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу с Кліщіївка на Донеччині Іващенко Микола загинув…

Попрощалися з земляком у Бахмачі, поховавши його на кладовищі рідного села. Вдома у Миколи залишилися батьки, брат та дружина.

Солдат Бронський Руслан Сергійович.

Народився 1 квітня 1981 року у Сосниці. Тут закінчив місцеву середню школу ім. Довженка.
У квітні 2022 року долучився до лав Захисників Батьківщини. Службу ніс у військовій частині А4118 на посаді навідника відділення та разом із побратимами віддано захищав Україну від російських окупаційних військ.

На жаль, 27 січня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новосілка на Донеччині Бронський Руслан загинув…
Попрощалися з земляком у Сосниці, поховавши його на центральному кладовищі. Вдома в Руслана залишились дружина та двоє дітей.